Життя — це найцінніший дарунок, який складається з тисяч дрібниць, щирих емоцій та теплих моментів. Саме цьому було присвячено яскравий та натхненний захід, що відбувся у Ліщинівському будинку-інтернаті. Особливістю події стала плідна співпраця з фахівцями Центру життєстійкості — психологом Іриною Риковою та соціальним менеджером Валентиною Пелюхнею.

     Спільна ініціатива мала на меті психоемоційне розвантаження підопічних, підтримку їхнього ментального здоров'я, згуртування колективу та формування позитивного світосприйняття через гру й творчість.

     Розпочалася зустріч із тематичної мультимедійної презентації. Разом із ведучими та фахівцями Центру життєстійкості учасники розмірковували про те, як важливо помічати красу у повсякденних речах, цінувати кожну мить та дарувати радість оточуючим. Візуальні образи та теплі слова створили особливу, довірливу атмосферу в залі.

      Практична частина заходу перетворилася на калейдоскоп веселих, динамічних та глибоких ігор:

   «Асоціативний кущ: Життя — це...» — за допомогою цієї вправи учасники разом створювали ментальну карту власних цінностей. Кожен називав свої асоціації: для когось життя — це «милосердя», «дружба» та «сонце», а для когось — «затишок», «допомога» та «посмішка».

   «Веселе інтерв'ю» — інтерактив, що подарував безліч посмішок. Мешканці відповідали на несподівані й кумедні запитання, відкриваючи один одного з нового боку.

   «Крокодил» — улюблена гра на логіку та пантоміму, де учасники за допомогою жестів і міміки зображували радісні побутові моменти та приємні сюрпризи.

   «Вгадай або відповідай» — азартна вікторина, яка об'єднала всіх у прагненні знайти правильні відповіді та поділитися власними спогадами.

     Кульмінацією заходу стало створення спільної арттерапевтичної інсталяції під назвою «Що робить моє життя щасливим». Мешканці разом із Іриною Риковою та Валентиною Пелюхнею власноруч виготовляли елементи для композиції, де на кожній частинці записували або зображували свої джерела натхнення — від смачного чаю й прогулянки на свіжому повітрі до щирої розмови з другом.

     Захід пройшов на одному подиху, залишивши по собі відчуття тепла, гармонії та віри у те, що дива та приємні несподіванки створюємо ми самі — своєю увагою, добротою та турботою про ближніх.