31 березня у Ліщинівському будинку-інтернаті відбувся арт-терапевтичний захід, що поєднав два символічні свята — день Ейфелевої вежі та День флориста.

    Саме цього дня у 1889 році в Парижі відкрили Ейфелеву вежу — витвір інженерної сили й витонченості, який став образом стійкості, структури й висоти. Поруч із цим — світ флористики, де панує мова почуттів, тонких сигналів і живої краси.

     Зустріч стала простором поєднання протилежностей: контролю і довіри, форми і життя, сталі й пелюстки.

      Розпочали з легенди-відкриття та питання до учасників:

    «Чого зараз більше у вашому житті — квітів чи вежі? Почуттів чи контролю?»

    Через асоціативні картки кожен зміг зазирнути у свій внутрішній баланс.

     Учасники відкривали для себе флоріографію — мистецтво читання мови квітів: значення кольорів, кількості, доречності дарування. Практично відпрацьовували етикет і вчилися «говорити» через букет.

      Захоплення викликали цікаві факти про Ейфелеву вежу — зокрема історія про 86-річну слониху, яка піднялася на неї у 1948 році. Ребуси та тематичні питання додали легкості й гри.

      Окремою частиною стало дослідження внутрішнього простору «залізної леді» — що приховано на різних рівнях, і як це перегукується з внутрішньою структурою людини.

    У візуалізації «Моя точка висоти» учасники досліджували: що стає цінним, коли піднімаєшся вище, а що втрачає сенс.

     Через тілесну практику «Вежа vs квітка» проживали різницю між силою конструкції та живістю прояву — де опора, а де потік.

     Завершення було тихим і символічним: кожен залишив собі послання на імпровізованій вежі — у формі квітки або метелика.

     І вже в атмосфері тепла та єдності всі пригостилися випічкою у формі троянд.

     Це була зустріч про баланс:між тримати і відчувати,між стояти і розквітати.