Природа повертає до весни, пробуджуючи романтичні почуття, натхнення, нове бачення краси.

  Це спонукало до творчості і одного з наших мешканців –

 Лобченка Володимира Борисовича . Цей молодий чоловік має натхнення до поезії та музики. Сам пише вірші та підбирає музику до них, грає на гітарі, співає . Активно приймає участь в творчих концертах, які проводяться в нашій установі для її мешканців.

  Проживає Володимир в будинку – інтернаті півтора роки. А до того він мав сім”ю, а потім багато подорожував по Україні та грав на гітарі. Має диск ,на якому зберігає записи своїх бардівських пісень.

  На сьогодні у Володимира з”вилися нові поетичні рядки про кохання. Незабаром вірші перетворяться на мелодійні пісні. До Дня закоханих він збирається порадувати своїх товаришів вже новими піснями.

  Ось декілька роздумів Володимира про кохання: «Яким же повинно бути справжнє кохання?- думаю, що невмирущим. Коли все несправжнє минає, а справжнє залишається. Про це йдеться у моїй пісні «Захід Землі».

  «Закат Земли»

  Помню взгляд, помню вздох, помню радостный смех.

  Вижу, словно мираж, я - все это вдали.

  Убежал от утех и один среди всех.

  Вот стою под дождем на закате Земли.

 Наземь капли летят, очищая наш вдох.

 Ну а выдохнуть страшно, - а вдруг навсегда.

 Люди падают вниз, лица пачкают в грязь,

 А наверх нам подняться, вот это - беда.

  Завершилась игра – в лужах плавает грим.

  Все, что было родным, оказалось чужим.

  А в любовь не играть, ее надо отдать.

  Я не знаю, смогу ли зарыть ее в землю!

  Ще одна пісня – це згадка про кохання до чудової тендітної дівчини, схожої на білу лілію.

  «Белая лилия»

  Прочь от палящего дня.

  В пропасть уводит тропа.

  Вновь я иду к своей милой-

  Не смотреть на тебя

  Стоит жутких усилий.

  Я отрываюсь от сна:

  Как невинность - твоя белизна.

  И луны отраженье унылой

  Увлекают меня

  Заколдованной силой.

  Песню упавшей звезды

  Я нашел меж ее лепестков.

  Так за что же в болоте топили

  Королеву цветов

  Между грязных рептилий.

  Завтра сюда я опять

  Приползти на коленях готов,

  Чтоб твой образ глаза не забыли,

  Королева цветов,

  Королева всех лилий.

 Ось такі зворушливі рядки виходять з-під пера нашого мешканця Лобченка Володимира.

  Побажаємо нашим мешканцям наснаги, натхнення та творчих звершень. А ще бажаємо багато світла, адже «щоб народити іскру, треба увібрати море світла».(В.Сухомлинський)