Інвалідність – це не обділеність долею… |
«Інвалідність – це не обділеність долею, це, скоріше, такий спосіб життя при обставинах, що склалися, і цей спосіб життя може бути дуже цікавим – і мені, і іншим» - погоджується з цим висловом Дмитро Дунаєвський В нашому Ліщинівському будинку – інтернаті проживає молодий чоловік - Дунаєвський Дмитро Давидович. Цього року в листопаді він відсвяткував своє 30 – ліття. Дмитро - талановита і мужня людина. Адже він навчився малювати не дивлячись на свою хворобу, яка скувала його фізичні можливості –у нього церебральний параліч. Малюванням Дмитро займається вже 8 років . За цей час він мав би в своїй скарбничці досить картин, щоб створити виставку. Та через те, що Дмитро любить дарувати свої роботи виставка відкладається. Тому зараз взявся за роботу цілеспрямовано - хоче підготувати підбірку нових робіт до виставки. І зараз зайнятий лише малюванням. Нагадаємо, що Дмитро малює ногою. Використовує в роботі фарби гуаш і акварель. Як говорить сам Дмитро: «Кожен малюнок дається важкою працею». На сьогоднішній день Дмитро використовує при малюванні мольберт, який пристосований до його фізичного стану, щоб малювати ногою. Дмитро планує малювати й надалі, вийшовши із формату А 4 на більші розміри аркушів паперу. Талановитий хлопець має мрію знайти сестру Олену (1985 р.н.) та маму Марину Михайлівну (1946 р.н.), які ,з його слів, проживають на території Росії. Хоче, щоб вони побачили його малюнки і раділи разом з ним, щоб зрозуміли його творчість. Як говорить директор будинку – інтернату Шкарбан Анатолій Миколайович: «В малюнках Дмитра є щось невловиме і чарівне, що зігріває душу і спонукає мріяти і робити добро». Тож побажаємо Дмитрові натхнення та щоб здійснилися його мрії.
Автор: Організатор культурно – дозвіллєвої діяльності О.О.Войткевич
Читайте також: Анатолій Шкарбан: «Людей без якихось уподобань і нахилів до чогось практично немає»
(наступна новина) Соціальна робота за велінням совісті та покликом душі.
(попередня новина) |