Свято Пасхи недалечко,

 Люди звичай бережуть, –

 Розмальовують яєчка,

 Пишні пасочки печуть.

 Святкування йде віками, –

 Це такі чудові дні:

 В гості йти, під рушниками

 Страви нести запашні.

 Доброзичливо, з любов’ю

 Мати щирі почуття,

 Людям зичити здоров’я

 І щасливого життя.

  Святкувати Великий Світлий день до Ліщинівського будинку-інтернату зійшлися не тільки мешканці, а й гості села Ліщинівка з дітьми .Також традиційно з мешканцями освячувати паски приїздить директор Ліщинівського будинку-інтернату Шкарбан Анатолій Миколайович з дружиною Вікторією Іванівною.

  Отож великодні кошики розставлені, свічки запалені і Отець Георгій промовляє молитви, потім всі дружно тричі закликають «Христос воскрес!»

 Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Iсус Христос воскрес рано-вранці, i це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом: то ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тіло Iсуса, але побачили відвалений камінь i порожній гроб, i тоді схвильованим жінкам з’явився ангел i сповістив про Воскресіння Господнє.

  Ще горять свічки, які мешканці старанно затуляють від травневого вітерця, а Отець Георгій переходить до освячення кошиків та всіх, хто цього дня прийшов на служіння.

  Далі мешканці перейшли до святкового сніданку з яйцями та паскою, а гості розійшлися святкувати по домівках.

  У великодніх звичаях, відомих, головним чином, із записів очевидців XIX-XX ст., знаходяться сліди трьох різних, нашарованих один на одний, культів — культу роду, культу весняного сонця і культу Христа, що приніс людству ідею Воскресіння — ідею духовного й фізичного відродження. Вірування, спільне всім слов’янам, що на Великдень "сонце грає", чи "гуляє", хоч його і приймають за атрибут християнського свята, бо, мовляв "цього дня все веселиться на небі й на землі", було, мабуть, одною з основніших ідей весняного свята сонця, з якої випливали й дальші, в роді того, що "під Великодню неділю не вільно спати", бо "той, хто спить, своє щастя проспить".