Цьогорічна зустріч мешканців Ліщинівського будинку- інтернаті присвячена Дню Конституції України пройшла в атмосфері поезії та історії.

  Багатоьох це поєднання може здивувати. Справа в тому, що презентувалася нова збірка поезій «Відроди Україну в собі» - проект Полтавської обласної молодіжної громадської організації імені Пилипа Орлика. Збірка вийшла до 340-річчю від дня народження Пилипа Орлика- автора першої української Конституції. Трохи з запізненням вийшла збірка, зате вона існує.

  Організатор культурно-дозвіллєвої діяльності учасниця проекту Войткевич Ольга Олександрівна подарувала збірку «Відроди Україну в собі» бібліотеці Ліщинівського будинку-інтернату та разом з мешканцями продекламували вірші Людмили Таран- Пономаренко « Я не поїду,мамо,з України» , «Відроди Україну в собі» та Войткевич Ольги Олександрівни «Вечір» та «Антиподи». Вірші для мешканців з задоволенням читали Матющенко Наталія Володимирівна, Задков Руслан Васильович, Шаповал Володимир Іванович.

  Після поетичної сторінки мешканці разом з організатором перейшли до обговорення біографіїї гетьмана Пилипа Орлика. Хто ж він – ця видатна людина, яка створила Конституцію України?

  Цікаво було дізнатися про долю визначної постаті та про першу Конституцію.

 Ось якою вона була:

  «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького», або так звана «Конституція Пилипа Орлика», яку було проголошено у день його виборів гетьманом, є унікальним документом, який дослідники небезпідставно називають однією з перших у світі демократичних конституцій. Головна ідея її — повна незалежність України від Польщі та Росії, причому кордони з Польщею визначалися по річку Случ, як за Богдана Хмельницького. Крім визначення території української держави, цей документ визначав права усіх верств населення України, незалежне становище Запорозької Січі від Польщі та Росії. Гетьман призначався главою держави, поряд з ним мала діяти Генеральна старшинська Рада, що певною мірою обмежувала владу гетьмана й регулювала його відносини з народом. Крім старшини до Ради мали увійти представники від кожного полку. Державний скарб відділявся від гетьманського, на утримання гетьмана виділялися строго визначені окремі землі та кошти. Полковники та сотники повинні були обиратися демократично — вільними голосами козаків чи сотні. Гетьман зобов’язувався стежити за справедливим розподілом і збиранням державних податків, що сплачувалися козацькими підпомічниками, селянами, міщанами, купецтвом.

 Визначальною рисою Орликової Конституції, яка, власне, робить її однією з найдемократичніших серед усіх тогочасних подібних державних актів, є пункти, котрі обмежували гетьманську владу на користь старшинської ради — своєрідного козацького парламенту, до якого мали увійти не лише генеральна старшина й полковники, а й представники Запорожжя та полків — від кожного по одній заслуженій особі.»

  На завершення зустрічі мешканці співали українських пісень та танцювали. Також з задоволенням брали буклети роздрукованих патріотичних віршів на згадку.